Чи багато можуть повідати документи про пожежі? Коли передивляєшся матеріали Київського генерал-губернатора минулого століття то натрапляєш раз у раз на повідомлення про пожежі. Складається враження, що саме вони великою мірою визначали уклад життя провінційних містечок, диктували настрої обивателів.
Насамперед впадає у вічі, що пожежам змушені були аж надто багато уваги приділяти високі органи тогочасної державної машини. Здавалося б, цілком зрозуміло: нерідко вогонь, з яким іще не вміли як слід боротися, пожирав величезні матеріальні цінності. Але не тільки й не стільки це непокоїло владу. Трудящі маси, кріпаки, доведені до крайніх злиднів, загнані в ярмо безправності, закипали праведним гнівом, що виливався в стихійний протест, нерідко доходило й до підпалів поміщицьких маєтків.
Кожна пожежа в Радивилові чи то в Козині (с.Козин Радивилівського району) сприймається з певним підтекстом, не як звичайне стихійне лихо. Підстава для такого двозначного витлумачення дають нам і самі хронікери. Наприклад, кременецький повітовий стряпчий досить докладно описав 8 серпня 1854 року пожежу, яка сталася в ніч з 4 на 5 число того місяця “в містечку “Радзивілов, наслідників поміщика генерал-майора Казимира Турна, а в до життєвому володінні генеральші Гелени Турно”. Довідуємося, що спочатку зайнявся будинок міщанина І.Торченюка, а потім було “винищено серед містечка єврейських будинків кам’яних 5 на суму 11400 карбованців, у тому числі один дім купця Данила Гартенштейна, котрий до виселення його звідси в місто Могилів був ним страхований від вогню у 8000 карбованців; дерев’яних будинків – 24, лавок кам’яних - 50, дерев’яних – 73 вартістю 7649 карбованців. Заодно в будинках і лавках сих згоріло майна жителів на 32510 карбованців, а всього пожежею завдано збитку на 51559 карбованців сріблом. Загиблих при сьому випадку не було”.
Ходили чутки про підпал.
Остаточний висновок: пожежа сталася від іскри з димаря.
Втім, імперські чини в Радивилові, все ж таки відзначалися за податливістю. Насамперед 1 листопада 1846 року царський уряд прийняв спеціальну постанову “Про призначення в м.Радзивилів поліцейських чиновників у військовому чині”. Не важко здогадатися, що це собою являло. Переслідування за найменші прояви волелюбства, демократизму, нещадне придушення будь-якої непокори з боку трудящих мас.
Але ж умови їх існування й справді були нестерпні, нелюдська експлуатація виснажувала до краю. Один з поліцейських чиновників 1854 року писав на ім’я губернатора, що селяни-кріпаки маєтку в Радзивилові такі знеможені примусовою працею, що не здатні працювати в своєму господарстві, у більшості з них загинула худоба. І пожежі спалахували з новою силою. Очевидно обставини лише сприяли помсті над багачами-гнобителями. Хоч, бувало, страждав і простолюд.
Все частіше й частіше виникали в Радзивилові пожежі з великими матеріальними збитками, навколишні села вигорали повністю, про що свідчать архівні дані. У зв’язку з таким станом тогочасний уряд прийняв рішення створити в Радзивилові пожежну команду, і в 1861 році тут було побудовано пожежну частину, яка і до нині знаходиться на тому самому місці та служить захисту народу від надзвичайних подій. На озброєнні якої знаходилося два кінно-бочечних ходи по два коня в одній упряжі. Ємність бочки становила 200 літрів. Були встановлені ручні насоси фірми “CHELINS”. В 1939 році бочку замінили на п’ятисот літрову. Після війни в 1946 році на озброєння частини поступила американська бортова машина “GMC”. Власними силами її переобладнали, встановили бочку ємністю 600 літрів та восьмиметровою драбиною, штат частини нараховував 42 чоловіка.
В 1949 році отримали автомобіль “SHCEVROLET”. В 50-тих роках отримали дві радянських машини ЗІС-5, на зміну яким прийшли ЗІС-150, на які встановили цистерни ємністю по 2000 л.
На даний час на озброєнні частини знаходяться два автомобіля: АЦ-40(130)63Б та АА-40(131)139.
В частині зберігаються книги наказів з 1945 року . На даний час встановлено, прізвища осіб які були начальниками Радивилівської пожежної частини починаючи з 1940 року:

1.Лунін Ф.А. з 1940р до 1945 р.

2.Косянчук К.А. з 1945 р. по 1948 р.

3.Барабаш М.Т. з 1948 р. по 1970 р.

4.Корсунь В.Г. з 1970 р. по 1985 р.

5.Довгань М.І. з 1985 по 1986 р.

6.Прокопюк І.С. з 1986 по 1994 р.

7.Богданович П.Я. з 1994 р. по 1995 р.

8.Войтович О.Р. з 1995 р. по 2000р.

9.Козачук В.Г. з 2000 р по 2001 рік.

10. Вовчук М.Г. з 2001 р по 2004 рік.

11.Гаврилюк М.С. з 2004 р по 2005 рік.

В 2005 році проведено реформування, і на базі пожежної частини створено Радивилівський районний відділ Головного управління МНС України в Рівненській області. Начальником районного відділу наказом міністра МНС України в 2006 році призначений Кропивський Р.Є. Згідно Наказу №77 від 9 лютого 2006 року Міністра МНС України в с.Козин Радивилівського району створено професійну пожежну частину №28. Начальником якої призначено Коваля В.С. Історичні пошуки не припиняються і ведеться робота по дослідженню історії пожежної охорони району.
Більшість історичних підтверджень які збереглись розміщено на окремому стенді музею при Радивилівському РВ УМВС України в Рівненській області.