уродженка міста Радивилів.Навчалась в місцевій загальноосвітній середній школі №1 . По закінченню якої вступила на факультет журналістики Львівського національного університету ім. І.Франка що у місті львові. Під час проходження практики працювала журналістом у газеті "Суботня пошта", журналі "Одеон". Закінчивши університет та здобувши червоний диплом із фахом журналіст Наталя Волосевич продовжує здобуття вченого ступення, та вступає до аспірантури . Починає писати кандитатську наукову роботу.
З 2005 року працює на посаді журналіста в газеті "Радивилів пост". В 2007 році вступає до лав вільних журналістів ХайВей.
Ще зі шкільної лави Наталя Папвлівна демонструє наявність творчого мислення та таланту.У студенстські роки працювала у львівських виданнях - газеті "Суботня пошта", журналі "Едем". Друкувалась також у газетах "Провінційка", "Українське слово", "Газета 2000", "Вісник Дубенщини", "Комсомольська правда в Україні", журналі "Однокласник".
Пропонуємо до вашої уваги підбірку поезій Наталі Андріюк.
Бабине літо
Осінній день — як ласка, золотистий.
Багряний дотик сонця і тепла.
І поміж опадаючого листя
Листком жовтневим пташка проліта.
Випрошує дзвінким, щасливим співом
Іще раз дарувати їй весну.
Сміється день осінній, золотистий,
Який, на жаль, вже майже проминув.
Не спалиш пам'ять, як покірне листя,
Зникаюче під владою вогню.
Як шкода днів, останніх, золотистих!
Як жаль життя, з якого день минув!
***
Дорогоцінний день осінній…
І ліс врочистий, мовчазний,
Шикує сосни і берізки
У стрій блискучий, золотий.
І павутинками спокою
Утому серця обпліта.
Я хочу бути золотою!..
А з клена листя обліта….
Синоптичне спостереження
Не весняні струмки. Розімліла зима схаменеться.
Ще надихає квітів холодних на зляканім склі.
Розішле свої хижі вітри, пантерами хмар пробереться,
На вспокоєне небо, таке вже близьке до землі.
І покірно чекають ще темні від смутку дерева,
Обійняті холодними краплями колотих сліз.
І така дорога вона — хвилька блакиті лютнева
Поміж довгих і сірих засніжених днів-завіс….
Контрасти
Білий голуб кохання, чорний ворон розлуки.
Вони в парі літають над долями світу.
І коли зустрічаються з радістю люди,
Тихий смуток приходить, осінній, як вітер.
Настрій
Темний ангел печалі кружляє над втомленим серцем.
Він самотній і хижий, і здобич не впустить свою.
Світлий ангел надії… Я вірю, що він повернеться,
Як побачить, як довго під зливою смутку стою…
«А снег — он просто белий тепел, не долетевший до весни…» А.Маршал
Сірі тіні лютневого дня — на блідий макіяж зими.
Шелестять, наче іскри вогню,
Перешіптуються сніги.
Пам'ять літа, далеку, як сон,
І солодкі обіцянки мрій
Ми кидаєм в холодний вогонь,
Неспалиме багаття зими.
Ми закуті у пастку днів,
У цупкий папір самоти.
Нащо кидать каміння слів,
Коли серце давно мовчить?
