Стартова

Знижки_Акції

Наші

Оголошення

Web_Радивилів

Район

Розваги

Обговорення

Бізнес

 

с.Борати та с. Довгалівка

с.Дружба

с.Жовтневе

с. Іващуки

с. Михайлівка

с.Підзамче

с.Пляшева

с.Гоноратка

с.Полуничне та с.Хотин

 
 

 

 

Першу згадку про село Михайлівку знаходимо у XV столітті. Із непевного джерела 1447 року довідуємося, що з «Михаловки» прокладено битий шлях до Ситного. Десять років після того маємо свідчен­ня про масовий корчунок лісу па північ від струмка, де споруджено смолярню і водяну пилораму. Акт 1765 року веде мову про арештанта Гната Кліпаровського, «родом (он) из деда й отца... Дубенской губернии, села Михайловки». Новіші записи, особливо картографічні, подають назву села у формі «Михайловка», зрідка «Михаловка».

Наприкінці XIX століття Михайлівка мала 76 дворів і 595 жителів. Церква По­крови Пресвятої Богородиці обновлена у 1872 році. У ній зберігалися копії метричних книг від 1790 року.

Існує здогад, що Михай­лівку заснував землевлас­ник Михайло із Радзівіллова. Він отримав у спадщи­ну великі наділи лісових масивів, де створив осаду найманих лісорубів, які от­римали від нього за певну плату земельні ділянки для ведення підсобного госпо­дарства. У переказах збе­реглося, що Михайло мав велику пасіку, піч для випа­лювання вугілля, смолярню, а пізніше - кустарне підпри­ємство, що готувало паперову масу, яку відвозили на «папірню» до села Рудня-Почаївська.

Село Засів утворилося на місці колишнього хутора За­сув. За даними 1889 року воно рахувалося «деревнею» Засов і належало до великоситненської єпархії. Назва хутора, за переказа­ми, утворилася від того, що перші поселенці на цій те­риторії, яка називалася Дворищами, жила у лісі. Поль­ський уряд запропонував їм переселитися. Але посе­ленці «засіли», тобто посе­лилися за лісом. Слова «за­сіли», «засів» і дали назву тодішньому хутору.

Назву хутора Гургулі по­яснюють тим, що його заснував чоловік на прізвись­ко Гургуль.

У Рівненському держав­ному архіві зберігається історичний документ - по­льський акт, в якому вка­зується арешт Ігната Кліпаровського. Указ виданий Київським генерал-губер­натором польському пограничному корпусу. Сказано, що Ігнат Кліпаровський «дедом й отцом житель села Михайловки Дубенс­кой губернии».

У минулому жителі села були дуже бідними. За свідченням жителя села Петра Кусака, у власності їхньої сім'ї було лише 1,5 десятини землі. Хата була мала, дерев'яна і швидше нагадувала сарай. Подібно до цієї сім'ї жили і інші бідняки. Середняками вва­жали тих, хто мав по 5-6 де­сятин землі. Урожайність зернових тоді становила по 5 центнерів із гектара. Усі жителі Михайлівки були казеними селянами. Одиниці із них займалися коваль­ством і сталеварінням.

Вже тоді біля села про­лягла залізниця. І працюю­чи на ній можна було заро­бити 40-50 злотих. Але в основній масі заробітки се­лян узимку становили 15 злотих, а влітку 20.Селянин мав відробляти різноманітні повинності. Розміри повинностей були такими - 50 копійок від десятини за часів царської Росії і 3 зло­тих 61 грош - за Польщі. Крім грошових повинностей селяни безкоштовно лаго­дили дороги і мости.

То ж, коли почалася гро­мадянська війна, жителі Михайлівки прийняли у ній участь. У населеному пункті відбулася сутичка із білополяками, проти яких Семен Михайлович Будьонний під­готував наступ. За свідчен­ням жителя села Миколи Твердохліба: на залізниці стояв броньовик, а за ним із хати його батьків спосте­рігав сам Будьонний.

У Михайлівні до 1917 року не було осіб із вищою та середньою освітою.

На 1 січня 1957 року у селі було семеро вчителів.

29 червня 1941 року Ми­хайлівка була окупована фа­шистами. У населеному пу­нкті було зруйновано трина­дцять житлових будинків, знесено школу для глухоні­мих, зруйновано місцеву дерев'яну церкву. Окупанти розстріляли семирічного

хлопчика Віктора Касянчука, спалили на вогнищі шістде­сятирічного жителя села Івана Грицайчука, замучили тринадцять воїнів ОУН-УПА, сімдесят дев'ять осіб ви­везли на каторжні роботи до Німеччини. З осені 1941 року німці запровадили «контингент», тобто приму­сову здачу хліба, який жи­телі села повинні були зво­зити на залізничну станцію. Жителі села активно вклю­чаються у партизанську бо­ротьбу проти загарбників. У липні 1943 року сотня Великана-Кондрася із Курсиків провела бій між Ситном і Михайлівкою із загоном угорців чисельністю майже триста бійців. Чужинці вт­ратили генерала, двох пол­ковників, кількох офіцерів і близько півсотні солдатів.

20 березня 1944 року село було визволено бійця­ми Радянської армії. Під час визвольних боїв сіл Михайлівки і Засова заги­нуло 135 воїнів.У боях про­ти фашистів брали участь 85 жителів села. Із них 33 не повернулися із війни.

Зараз на території сіль­ської ради проживає по­над 700 громадян. СФГ «Вільна Україна» обробляє 356 селянських паїв, що ста­новить 1427 гектарів.

Василь ЯРМУСЬ.

 

Розміщення реклами, розміщення платних оголошень, розміщення безкоштовних оголошень

місто Радивилів город Радывылив Tawn Radyvyliv інформація, новини, реклама, оголошення, форум, купити, продати, скачати, фото, прайси, нові товари, дешево, халява, скачати, анекдоти, сільське господарство, компютер