Першу згадку про село Михайлівку знаходимо у XV столітті. Із непевного джерела 1447 року довідуємося, що з «Михаловки» прокладено битий шлях до Ситного. Десять років після того маємо свідчення про масовий корчунок лісу па північ від струмка, де споруджено смолярню і водяну пилораму. Акт 1765 року веде мову про арештанта Гната Кліпаровського, «родом (он) из деда й отца... Дубенской губернии, села Михайловки». Новіші записи, особливо картографічні, подають назву села у формі «Михайловка», зрідка «Михаловка».
Наприкінці XIX століття Михайлівка мала 76 дворів і 595 жителів. Церква Покрови Пресвятої Богородиці обновлена у 1872 році. У ній зберігалися копії метричних книг від 1790 року.
Існує здогад, що Михайлівку заснував землевласник Михайло із Радзівіллова. Він отримав у спадщину великі наділи лісових масивів, де створив осаду найманих лісорубів, які отримали від нього за певну плату земельні ділянки для ведення підсобного господарства. У переказах збереглося, що Михайло мав велику пасіку, піч для випалювання вугілля, смолярню, а пізніше - кустарне підприємство, що готувало паперову масу, яку відвозили на «папірню» до села Рудня-Почаївська.
Село Засів утворилося на місці колишнього хутора Засув. За даними 1889 року воно рахувалося «деревнею» Засов і належало до великоситненської єпархії. Назва хутора, за переказами, утворилася від того, що перші поселенці на цій території, яка називалася Дворищами, жила у лісі. Польський уряд запропонував їм переселитися. Але поселенці «засіли», тобто поселилися за лісом. Слова «засіли», «засів» і дали назву тодішньому хутору.
Назву хутора Гургулі пояснюють тим, що його заснував чоловік на прізвисько Гургуль.
У Рівненському державному архіві зберігається історичний документ - польський акт, в якому вказується арешт Ігната Кліпаровського. Указ виданий Київським генерал-губернатором польському пограничному корпусу. Сказано, що Ігнат Кліпаровський «дедом й отцом житель села Михайловки Дубенской губернии».
У минулому жителі села були дуже бідними. За свідченням жителя села Петра Кусака, у власності їхньої сім'ї було лише 1,5 десятини землі. Хата була мала, дерев'яна і швидше нагадувала сарай. Подібно до цієї сім'ї жили і інші бідняки. Середняками вважали тих, хто мав по 5-6 десятин землі. Урожайність зернових тоді становила по 5 центнерів із гектара. Усі жителі Михайлівки були казеними селянами. Одиниці із них займалися ковальством і сталеварінням.
Вже тоді біля села пролягла залізниця. І працюючи на ній можна було заробити 40-50 злотих. Але в основній масі заробітки селян узимку становили 15 злотих, а влітку 20.Селянин мав відробляти різноманітні повинності. Розміри повинностей були такими - 50 копійок від десятини за часів царської Росії і 3 злотих 61 грош - за Польщі. Крім грошових повинностей селяни безкоштовно лагодили дороги і мости.
То ж, коли почалася громадянська війна, жителі Михайлівки прийняли у ній участь. У населеному пункті відбулася сутичка із білополяками, проти яких Семен Михайлович Будьонний підготував наступ. За свідченням жителя села Миколи Твердохліба: на залізниці стояв броньовик, а за ним із хати його батьків спостерігав сам Будьонний.
У Михайлівні до 1917 року не було осіб із вищою та середньою освітою.
На 1 січня 1957 року у селі було семеро вчителів.
29 червня 1941 року Михайлівка була окупована фашистами. У населеному пункті було зруйновано тринадцять житлових будинків, знесено школу для глухонімих, зруйновано місцеву дерев'яну церкву. Окупанти розстріляли семирічного
хлопчика Віктора Касянчука, спалили на вогнищі шістдесятирічного жителя села Івана Грицайчука, замучили тринадцять воїнів ОУН-УПА, сімдесят дев'ять осіб вивезли на каторжні роботи до Німеччини. З осені 1941 року німці запровадили «контингент», тобто примусову здачу хліба, який жителі села повинні були звозити на залізничну станцію. Жителі села активно включаються у партизанську боротьбу проти загарбників. У липні 1943 року сотня Великана-Кондрася із Курсиків провела бій між Ситном і Михайлівкою із загоном угорців чисельністю майже триста бійців. Чужинці втратили генерала, двох полковників, кількох офіцерів і близько півсотні солдатів.
20 березня 1944 року село було визволено бійцями Радянської армії. Під час визвольних боїв сіл Михайлівки і Засова загинуло 135 воїнів.У боях проти фашистів брали участь 85 жителів села. Із них 33 не повернулися із війни.
Зараз на території сільської ради проживає понад 700 громадян. СФГ «Вільна Україна» обробляє 356 селянських паїв, що становить 1427 гектарів.